четверг, 1 апреля 2021 г.

Ось те, що залишилось...

 Ось те, що залишилось...





Звідки ця напасть? Я вам розповім. Хто забув згадає, хто не знав - корисно буде.
В СРСР існувала категорія людей, яких називали "соціально близькі". Для комуністів вони були "своїми".
Це убивці, грабіжники, гвалтівники, бомжі та інший подібний народ з тих, кого Карл Маркс назвав люмпенами, тобто у перекладі на звичайну мову - "рванина".
Вважалося, що це теж частина пролетаріату.
Тому усім кримінальним елементам в СРСР була повага, а в таборах - пільги.
Натомість була інша категорія - "соціально чужі" - професори, письменники, філософи тощо.
Коли більшовики захопили владу, вони ввели продовольчі пайки 4 категорій.
Професори отримували 4 категорію, і то лише коли щось залишалося після видачі "соціально близьким". У таборах ГУЛАГУ "соціально близьких" робили начальниками над в`язнями з числа "соціально чужих".
"Соціально близькі" книжок не читали. До тих, хто книжки читав, або - не дай Бог - писав, ставилися вороже.
На таких писали доноси.
Мільйони доносів було написано в СРСР. Дітей, які захоплювалися читанням цькували їхні однолітки. І до самого кінця існування СРСР існувала в анкеті графа про "соціальне походження".
"Соціально чужих" з СРСР вислали. З двома парами кальсон та одним костюмом.
Забрали все, від бібліотек до натільних хрестиків. Як відверто сказав Троцький:
"Ми цих людей вислали тому, що розстріляти їх не було приводу, а терпіти було неможливо".
Ленін дуже радів й оголосив, що висилка "соціально чужих" для нього найкращі ліки.
Аби ви розуміли, кого комуністи позбулися: Питирм Сорокін, філософ, засновник соціологічного факультету Гарвардського університету;
Всеволод Стратонов, один з найвизначніших астрофізиків початку ХХ століття;
Микола Бердяєв - один з найвидатніших філософів ХХ століття тощо.
Але ще більше постріляли. Тут я навіть перераховувати не буду. Скажу лише, що коли вас питають, де українська культура і наука - покажіть пальцем на північ і скажіть: в Сандармохах під землею лежить.
Результат?
"Свати" та "Квартал-95". Шедеври гурту "Поющие трусы" та хіти "Радіо Шансон". Для еліти люмпенів - безсмертний "Владимирский централ" Круга.
Результат ми бачимо на виборах. "Соціально близькі" досі "рулять". Навіть якщо вони одягнені у пальта за 620 тисяч та їздять вмерседесах по 3 мільйони.
Павло Бондаренко .


Василь Стус у листі до сина, 1982 рік.

 

Василь Стус у листі до сина, 1982 рік:
"А смисл «Лісової пісні» – такий... Є така приказка: краще синиця в жмені, аніж журавель у небі. На жаль, є. Мені такі приказки вкрай не подобаються: журавель у небі – прегарний. Є ще така приказка: дурний думкою багатіє. Вкрай гидка приказка. Такі дурні, що багатіють думкою, – літають перші в космос, пускаються з Магелланом довкола світу, йдуть на багаття з Джордано Бруно.
Отож: Мавка – для дурних, Килина – для «розумних». Бо Мавка – це мрія, це коротке сонце в сірому житті, Мавка – це свято, великдень душі. А Килина – це сірі будні, це сало з часником, це повна макітра вареників і жодної зірки над головою. «Життя» любить килин, а мавок убиває. Бо Мавка за день проживе більше, як Килина за 100 років. Бо Мавка – це обрій, світанок, а Килина – як пшоно, висипане курам під ноги.
Життя більшості людей – це одна опасиста Килина (пудів на 7 вагою), а Мавка їм ненависна, бо все зове до чогось непевного, нездійсненного, завжди ошукає, залишить у дурнях. А дурнями не бояться бути лише мудрі. Дурні ж хочуть бути мудрими – тому тримаються за Килину, як чорт за грішного душу. Одне слово, драма-феєрія Лесі – це драма людського життя: трагедія журавля в небі і гопак свиней на оборі."